В пустелi сизих вечорiв,
в полях безмежних проти неба
о, скiльки слiв
i скiльки снiв
менi наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш i голубиш.
А знаю - ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш i любиш.

I я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впiзнаю,
як син вигнанця впiзнає
прикмети батькiвського краю,

Я ради цього ладна жить.
Всi iншi хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це - витвiр самоти,
нехай це - вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.
Лiна_Костенко

• 
• 
•