Усе змiнилось, стало нудно i незвично.
Пройшло кохання i реальнiсть в очi лупить.
А мiсяць повний, що здававсь його обличчям,
Тепер скидається скорiш на голу дупу.

I до звiзди тепер метелики у полi,
А цвiркунiв би взагалi передушила.
Не до романтики тепер! Була б я Джолi,
То я б такого собi Пiта пiдчепила,
Що ти б вiд ревнощiв у рiчцi утопився!
Сходили б нахер i друзяки, i коханки.
Та не кiно тут, отакий ти й пiдчепився:
Базар, вокзал, насiння в жменi, тьолки, пьянки.

I хер просциш, за що тебе я покохала?
Хоч не модель я, але все, що треба в нормi.
А мама знала! Лиш зiтхала i мовчала,
Бо я ж не бачила, яке ти козломорде!
Бо я ж закохана була, як та дурепа.
На кожен коник твiй сама знайшла причину.
I ось терпець залiзний мiй нарештi репнув:
"Який кошмар...оця мерзота - мiй мужчина?"

Жбурнула геть отi рожевi окуляри,
Що зiр спаскудили й життя моє до купи.
А повний мiсяць знову визирнув з-за хмари...
О як же схожий вiн тепер на голу дупу!
(Оксана Спасова-Бойко)

• 
• 
•